Конспект години спілкування

Тема: Ми – українці!

Мета: ознайомити учнів з державною символікою України; розвивати навики вільного непідготовленого мовлення; виховати національно – патріотично свідому особистість з активною життєвою позицією.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Привітальне слово вчителя.

ІІІ. Основна частина.

Епіграф уроку:

Любіть Україну, як сонце, любіть

Вишневу свою Україну.

Красу її, вічно живу і нову,

        І мову її солов'їну.

                              В. Сосюра

Україна... В одному цьому слові й для нас і навіть для чужинців бринить музика смутку і жалю...

Україна - країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу й чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за державність. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними піснями... Історія України має чимало кривавих сторінок, і, на превеликий жаль, ми стали свідками та учасниками  неоголошеної війни у східних регіонах нашої неньки України.

Сьогодні ми з вами проведемо першу в цьому навчальному році виховну годину, яка присвячена такій простій, але водночас такій болючій темі: «Україна – єдина країна».

Вшануймо хвилиною мовчання, хвилиною скорботи пам’ять людей, які поклали своє життя на алтар служіння Батьківчині.

Чимало справжніх українців – мужніх  чоловіків, молодих хлопців пішли захищати рідну землю від колишніх мирних сусідів. Навіть серед нас є люди, чиї сини там, у справжньому пеклі, виборюють право на свободу жити під мирним небом у своїй країні.

Ну а ми з вами просто зобов’язані підтримати їх хоча б морально, тому сьогодні ми поговоримо про державні символи, про патріотизм та любов до своєї країни.

Пройшовши довгий шлях до волі, Україна має тепер свою державну мову, свої державні символи. Перерахуйте іх.( герб, прапор, гімн, які уособлюють її історію, її сутність).

Учитель. Прекрасно сказано про державні символи України у легенді.

Легенда про державні символи

Давно-давно колись жила собі Жінка. І було у неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ.

Старший син вирішив піти межи люди, подивитися світ.

Мати відповіла: «Ну що ж, сину, йди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми із собою золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває вона тебе.

Минув чає, і завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо трьохпроменева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім'я Тризуб, а знак, що дала йому мати, назвали гербом.

Відтоді став  золотий тризуб на блакитному тлі символом влади.

Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. Герб - це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про три бажання, три дороги... А ще у тризубові відображено триєдність життя - це батько, мати, дитя, які символізують собою Силу, Мудрість, Любов.

 Тим часом підростав середній син.  «Пустіть мене, мамо, світ подивитися – Промовив парубок одного дня. Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами прославляв свою матір, одержав середній син імення Прапор.

 Національний прапор України - це синьо-жовтий прапор. Як ви думаєте, що символізують ці кольори?( Синій - це колір неба, води, миру, а жовтий - колір хліба, життя.)

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос і одержав син за свій джерельний голос, величний спів на ім'я Гімн.

 З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні, які з часом стали називатися гімнами, але з ширшим змістом та ідеями.

Слухаючи Гімн Батьківщини, ми завжди згадуємо історію свого народу і сповнюємося гордістю за його бойові та трудові досягнення

 Ось і підійшла до кінця наша легенда.

З того часу ідуть поруч три брати — Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку. І там, де вони проходять, лунає урочиста пісня. Хто бажає продекламувати слова державного Гімну?

Майже в усіх народів, крім державних символів, є свої, народні символи, не затверджені законами, але які любовно передаються з покоління в покоління віками. Це улюблені рослини, предмети:  у  американців - клен, у росіян – берізка, у нас це….?  Продовжіть  думку.

Калина - дерево українського народу.   Вона   пов'язується   з   народженням Всесвіту, вогняної трійці – Сонця_, Місяця, Зорі. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони і символом крові та невмирущості роду. Тому на весільних сорочках молодих вишивались кетяги калини.

Калина - це символ і кохання, дівочої краси, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена в білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною прикрашають весільний коровай, оселю. Народ склав про калину багато легенд, пісень. А поети присвятили цьому прекрасному дереву багато віршів.

Говорила мати «Не забудься, сину,

 Як будуєш хату, посади калину.

 Бо вогненні грона - наша кров червона,

Зоряна калина - і краса, ї врода

 Нашої країни, нашого народу».

 Пам’ятаєш,сину, що сказала мати:

«Посади калину в себе біля хати».

Верба - це символ краси, неперервності життя, вона дуже живуча. З давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Дуже часто в народних піснях верба є символом суму, туги. Як символ туги за Україною стала верба, яку і посадив Т. Г. Шевченко на чужій землі, перебуваючи на засланні.

Рушник... Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Він, як оберіг, супроводжує людину від народження до останніх хвилин життя.

Український рушник пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. В українських родинах він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. У кожній сім'ї, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг від лиха. Рушником накривали хліб на столі. Рушник це -  оберіг, ще символ життя, щастя і долі

Уявіть, що наша школа – це окрема країна. Якими ви б хотіли бачити її Герб, Прапор та Гімн?

 Батьківщини, як і мати, в кожного одна. Вона, як і життя, дається людині лише раз.  Прекрасно сказав яро це поет Василь Симоненко.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

 Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 Так, вона у кожного своя, вона у кожного одна. Її не замінить людині ні багатство, ні слава.

Вправа «Портрет свідомого громадянина».

Хід вправи

Педагог-тренер зазначає:

- З точки зору видатного психолога Карла Густава Юнга, Людина протягом життя постійно набуває нових знань і вмінь, досягає нових цілей і реалізовує себе більш повно, тобто прагне до «самості», яка є результатом інтеграції особистості. Кінцева мета життя (за Карлом Юнгом) – повна реалізація «Я», тобто становлення єдиного, неповторного і цілісного індивіда.

Таким чином, людина має змогу максимально реалізувати свої потенційні можливості, цей процес він назвав «самореалізацією».

- Як ви гадаєте, чи може людина самореалізувтись без любові до рідного краю? Чому?

- Як ви розумієте поняття «свідомий громадянин-патріот»?

- Що треба робити, яким бути, щоб відчути себе справжнім патріотом своєї Вітчизни?

- Як ви гадаєте, чи притаманні вам патріотичні почуття? У чому вони проявляються?

Після обговорення педагог-тренер підсумовує:

- Дійсно, складно осмислювати такі абстрактні поняття, як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо, незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.

Патріотизм у найзагальнішому розумінні – це любов до Батьківщини.

Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, суспільна ініціативність і активність, готовність трудитись для розквіту Батьківщини, захищати її, підносити міжнародний авторитет.

Це – повага до Конституції, законів Української держави, прийнятих у ній правових норм, сформована потреба в їх дотриманні, висока правосвідомість.

Це досконале знання державної мови, постійна турбота про піднесення її престижу й функціонування в усіх сферах суспільного життя й побуту.

Це – повага до батьків, свого родоводу, до традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як до представника, спадкоємця й наступника.

Це – дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію.

Це фізична досконалість, моральна чистота, висока художньо-естетична вихованість.

Це – гуманність, шанобливе ставлення до культури, традицій, звичаїв інших народностей, що населяють Україну, висока культура міжнаціонального спілкування.

Далі педагог-тренер об’єднує учасників у три підгрупи й пропонує створити плакат «Портрет свідомого громадянина». Потім кожна з підгруп презентує свою роботу.

Запитання для обговорення:

- Які думки виникали у вас під час виконання цього завдання?

- Що спільного було в портретах підгруп?

- Від кого чи від чого залежить любов до рідної Батьківщини?

Слово вчителя.

Ми живемо не просто кожен сам по собі, а в одній державі, вільній і незалежній Україні, у суспільстві, де є свої закони, традиції, своя історія, культура, мова. Для кожної людини її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Це та земля, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні та патріотичні.

Міра патріотизму сьогодні визначається не тим, скільки ти розмірковуєш

про покращення життя, а тим скільки особисто для цього робиш. Така громадянська позиція і є істинним патріотизмом щирого вболівальника за долю любої серцю України.

ІV. Підведення підсумків уроку.

 І хочеться вірити й сподіватись, що ви виростете справжніми синами й дочками рідної матері - України, не залишите її  в біді, а допоможете піднятись, розквітнути, щоб із гордістю і ви, і ваші діти могли сказати: «Ми  - Українці!».