Використання Інтернет-ресурсів на уроках української мови та літератури

Сьогодні посилена увага до Інтернету має просте пояснення: в сучасному світі не існує джерела інформації, яке можна було б порівняти з Інтернетом за потужністю та оперативністю.

Про це свідчить будь-який випуск теленовин, де можна почути фразу: «Докладніше про ці та інші події ви можете дізнатися на нашому сайті www...». Крім того, все частіше в своїй педагогічній діяльності вчителі мови і літератури використовують електронні підручники, в яких функція оновлення через Інтернет дає змогу отримувати найсвіжішу інформацію про навчання, документи, довідники тощо, а також замінювати і коригувати дані зі старої версії підручника.

Вміння вчителя працювати з Інтернет-ресурсами складає базовий та достатній рівні інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя, які передбачають освоєння педагогом спеціалізованих технологій, розроблених відповідно до вимог змісту навчального предмета, і формування в нього готовності до впровадження їх в освітню діяльність. Достатній рівень ІК-компетентності вимагає від вчителя не тільки уміння здійснювати пошук матеріалів в мережі Інтернет, але й передбачає:

• знання про роботу з Інтернет-сервісами;

• знання орієнтовного переліку існуючих Інтернет-ресурсів та їх використання в освітньому процесі та самоосвітній діяльності;

• розроблення змісту та методик використання Інтернет-ресурсів у навчально-виховному процесі;

• розроблення простих Web-сайтів та їх використання під час викладання свого предмету;

• уміння організувати самостійну навчальну діяльність учнів з використанням Інтернет-ресурсів.

Основні варіанти використання Інтернет-ресурсів учнем за завданням вчителя.

Перший варіант — різні види домашніх завдань, спрямовані на пошук запропонованої учителем інформації: статистичних даних, документів, фактичних матеріалів, ілюстрацій тощо з конкретної теми. При цьому пошук здійснюється як у вільному режимі, так і в ресурсах, наданих педагогом. Результатом цієї роботи може бути як повідомлення із заданої теми, так і анотований перелік посилань. Обидва види спрямовані на розвиток вмінь учнів здійснювати реферування інформації і є більш прийнятними, ніж просте «скачування» з сайта результатів чужої праці.

Блог («мережевий журнал чи щоденник подій») — це веб-сайт, головний зміст якого — записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості.

Вміст блога можна уявляти собі як стрічку, на якій в хронологічному порядку згідно з датами їхньої публікації блогером йдуть дописи, так звані пости, один за одним. Оскільки з часом у блозі накопичується багато постів, зазвичай ця стрічка займає кілька веб-сторінок, так що найновіший пост займає верхню частину першої сторінки, і чим давніше, тим нижче від нього містяться попередні пости, скажімо, всі пости за останній тиждень; друга сторінка тоді присвячена постам за тиждень до того, третя сторінка ще давнішим, і так далі. Як правило, сторінки блога також містять посилання на архів блогу, тобто на попередні пости згруповані по місяцях і роках. Отже навігація блога в хронологічному порядку є дуже легкою.

Окрім того у багатьох системах блогування можливо призначати категорії постам. Ці категорії відбивають тематику постів, як наприклад, «програмування», «поетика», «сімейні справи» і таке подібне. Тоді відвідувачі блога, які цікавляться думками блогера щодо програмування, можуть за посиланням на цю категорію перейти до всіх існуючих постів автора, присвячених цьому предмету.

Типово окремий пост у блозі має заголовок, дату публікації, власне, зміст, який складається з гіпертексту (думки автора, цитати тощо), посилань на інші сайти та блоги в Інтернеті, інколи зображень чи навіть відео. Також пост містить коментарі до нього, залишені відвідувачами та просту веб-форму, за допомогою якої вони долучають ці коментарі.

Надзвичайна популярність блогів зумовлена двома головними обставинами: по-перше, публікувати інформацію в Інтернеті за допомогою блогів досить легко — фактично, створення нового посту зводиться до набирання його тексту у відповідному полі та відправки його на сервер шляхом натисканням кнопки «Публікувати» або подібної. Після цього пост зберігається на сервері, який автоматично формує веб-сторінки, різні посилання, додає стиль форматування тощо. Тому користуватися блогом не важче, ніж простим текстовим редактором. Друга причина – це моментальна доступність в Інтернеті опублікованої інформації; існують декілька безкоштовних блогових платформ, де будь-хто може зареєструватися та вести свій блог.

Саме з цих характеристик – мобільності та доступності блогів - випливає їх визначна роль у творенні інформаційного суспільства, реалізації свободи слова, боротьбі за права людини у світі, та й просто у комунікації та обговоренні будь-яких ідей поміж людьми.

Більшість блогів становлять інтерес лише для невеликої групи людей, які можуть бути знайомі з автором або цікавляться його думками та коментарями щодо фахової діяльності, мистецтва тощо.

Другий варіант — участь у різного роду видах дистанційної освіти. Дистанційне навчання може бути корисним для самоперевірки, ліквідації прогалин у знаннях, для формування навичок, для розвитку та підготовки до навчання у вищому навчальному закладі.

Серед найсучасніших освітніх технологій, що активно заявили про себе наприкінці ХХ століття і набули сьогодні помітного поширення в розвинутих країнах світу, є дистанційні технології навчання, які підтримують і забезпечують дистанційну освіту (ДО).

Відбувається перерозподіл світового освітнього простору і ДО відіграє в цьому процесі провідну роль, суттєво урізноманітнюючи ринок освітніх послуг. Можна вказати на два визначальні чинники (явища), які спричинили появу і розвиток сучасних форм ДО (електронної ДО).

Перший з них – це об’єктивні тенденції глобалізації світу, підвищення динаміки соціально-економічного розвитку суспільства і, як результат, поява нових потреб тих, хто навчаються, щодо характеру отримання за цих умов якісної освіти. Нова освітня парадигма, що визначила і задекларувала принципи відкритої освіти, була реакцією системи освіти на виклик цього чинника.

Другий – це бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), їх всебічне впровадження практично у всі сфери життєдіяльності людини, необхідність, у зв’язку із цим, широкого, застосовування ІКТ в освітній практиці як засобу навчання і предмета вивчення. Посиленню впливу цього чинника на характер і темпи розвитку ДО, в першу чергу, сприяли особливості і досягнутий рівень розвитку методів і засобів ІКТ (персональних комп’ютерів та інших комп’ютерно орієнтованих засобів навчання, засобів і технологій формування і доступу до інформаційних електронних джерел інформації, мережі Інтернет, локальних і корпоративних комп’ютерно-технологічних платформ організації транспорту навчальних інформаційних об’єктів) при одночасному поступовому і невпинному зниженні вартості як самих засобів ІКТ (в першу чергу, засобів індивідуального користування), так і вартості телекомунікаційних послуг.

В останні роки все більше говорять про використання Інтернет технологій в якості технологічної основи дистанційного навчання, що пов'язано із збільшеними можливостями технічних засобів зв'язку та розповсюдженням комп'ютерної мережі Інтернет. На користь подібної основи для різних моделей дистанційного навчання говорять наступні фактори, обумовлені дидактичними властивостями цих інформаційних технологій:

    можливість надзвичайно оперативної передачі на будь-які відстані інформації будь-якого обсягу, будь-якого виду (візуальної та звукової, статичної та динамічної, текстової та графічної);

    можливість оперативної зміни інформації через мережу Інтернет зі свого робочого місця;

    зберігання цієї інформації в пам'яті комп'ютера протягом необхідної тривалості часу, можливість її редагування, обробки, друку і т.д.;

    можливість інтерактивності за допомогою спеціально створюваної для цих цілей мультимедійної інформації та оперативного зворотного зв'язку;

    можливість доступу до різних джерел інформації, в першу чергу Web сайтів Інтернет, віддалених баз даних, численних конференцій по всьому світу через систему Інтернет, роботи з цією інформацією;

    можливість організації електронних конференцій, в тому числі в режимі реального часу, комп'ютерних аудіоконференцій і відеоконференцій.

    можливість діалогу з будь-яким партнером, підключеним до мережі Інтернет;

    можливість запиту інформації з будь-якого питання через електронні конференції;

В якості організації дистанційного навчання будемо базуватися на комп'ютерній мережі Інтернет і Web-технологіях, а саме освітньому порталі "Класна оцінка".

Повноцінний проект он-лайнового навчання складається з: інструктивного блоку, інформаційного блоку (системи інформаційного наповнення ресурсу), контрольного блоку (механізму тестування та оцінки), комунікативного блоку (системи інтерактивного викладання) і керуючої системи, що об'єднує все це воєдино.

Дистанційний курс - це не тільки сам текст занять, а цілісний процес, що включає пошук підходящої інформації в мережах, обмін листами, як з кураторам курсу, так і з іншими учнями, звернення до періодичних інформаційних видань, розповсюджуваних за допомогою Інтернет.

Дистанційне навчання, індивідуалізоване за своєю суттю, не повинно разом з тим виключати можливостей комунікації не тільки з викладачем , але і з іншими учнями, співпраці в процесі різного роду пізнавальної і творчої діяльності.

При створенні дистанційного курсу важливо врахувати особливості цільової групи, для якої створюється цей курс і вибрати методику дистанційного навчання з урахуванням особливостей технічного забезпечення навчають.

Ефективність будь-якого виду навчання на відстані залежить від чотирьох складових:

а) ефективної взаємодії викладача і учня, незважаючи на те, що вони фізично розділені відстанню;

б) використовуваних при цьому педагогічних технологій;

в) ефективності розроблених методичних матеріалів і способів їх подання;

г) ефективності зворотного зв'язку.

Іншими словами, ефективність дистанційного навчання залежить від якості використовуваних матеріалів і майстерності педагогів, що беруть участь у цьому процесі. Тому педагогічна змістовна організація дистанційного навчання (як на етапі проектування курсу, так і в процесі його використання) є пріоритетною. Звідси важливість концептуальних педагогічних положень, на яких передбачається будувати сучасний курс дистанційного навчання. Коротко їх можна викласти наступним чином:

1.    У центрі процесу навчання знаходиться самостійна пізнавальна діяльність учня (вчення , а не викладання).

2.    Важливо, щоб учень навчився самостійно здобувати знання, користуючись різноманітними джерелами інформації; умів з цією інформацією працювати, використовуючи різні способи пізнавальної діяльності і мав при цьому можливість працювати у зручний для нього час.

3.    Самостійне здобуття знань не повинно носити пасивний характер, навпаки, з самого початку учень повинен бути залучений в активну пізнавальну діяльність.

4.    Організація самостійної (індивідуальної чи групової) діяльності учнів в мережі передбачає використання новітніх педагогічних технологій, адекватних специфіці даної форми навчання, стимулюючих розкриття внутрішніх резервів кожного учня і одночасно сприяють формуванню соціальних якостей особистості. Найбільш вдалі в цьому відношенні навчання (для активізації пізнавальної діяльності кожного учня в мережах) метод проектів (для творчого інтегрованого застосування отриманих знань), дослідні, проблемні методи.

5.    Дистанційне навчання передбачає активну взаємодію як з викладачем - координатором курсу, так і з іншими партнерами, співпрацю в процесі різного роду пізнавальної і творчої діяльності. Проблеми соціалізації вельми актуальні при дистанційному навчанні.

6.    Система контролю повинна носити систематичний характер і будуватися як на основі оперативного зворотного зв'язку (передбаченої в структурі навчального матеріалу, оперативного звернення до викладача або консультанта курсу в будь-який зручний для учня час), автоматичного контролю (через системи тестування), так і відстроченого контролю (наприклад, при очному тестуванні).

При створенні дистанційного курсу необхідно враховувати наступне:

Мотивація. Мотивація - необхідна складова навчання, яка повинна підтримуватися протягом всього процесу навчання. Велике значення має чітко визначена мета, яка ставиться перед учнем. Мотивація швидко знижується, якщо рівень поставлених завдань не відповідає рівню підготовки учня.

Постановка навчальної мети. Учень з початку роботи за комп'ютером повинен знати, що від нього вимагається. Завдання навчання повинні бути чітко і ясно сформульовані в програмі.

Створення передумов до сприйняття навчального матеріалу. Для створення передумов до сприйняття навчального матеріалу можуть бути корисні допоміжні матеріали, що входять в комплект готового пакету або підготовлені самим викладачем. Можливе проведення попереднього тестування.

Подача навчального матеріалу. Стратегія подачі матеріалу визначається залежно від розв'язуваних навчальних завдань. Важливою проблемою є оформлення кадрів, що подаються на екран дисплея. Необхідно використовувати відомі принципи легкості читання.

Зворотний зв'язок. Цей критерій має ключове значення для учня. Комп'ютер здатний забезпечувати зворотний зв'язок, причому допомога ця може бути індивідуальною.

Оцінка. У ході роботи з комп'ютером учні повинні знати, як вони справляються з навчальним матеріалом. Варто не вказувати кількість неправильних відповідей до остаточного підбиття підсумків. Більшість учнів, як правило, стимулює невелике число завдань, велике число завдань стимулює менше. Найбільш важливим у дистанційному курсі є організація комунікацій "учень - викладач - учні". Для цих цілей рекомендується організація роботи учнів у проектах чи "навчання у співпраці ", дискусії.

При створенні дистанційних курсів широко використовуються гіпертекстові технології та мультимедійні засоби. Використання гіперпосилань призводить до нелінійної структури курсу, до можливості переміщатися по всьому тексту курсу.

Гіпертекст - можливість створення "живого", інтерактивного навчального матеріалу, забезпеченого посиланнями між різними частинами матеріалу. Можливості гіпертексту дають викладачеві можливість розділити матеріал на велике число фрагментів, з'єднавши їх гіперпосиланнями в логічні ланцюжки. Наступним кроком тут може бути створення на основі одного і того ж матеріалу "власних" підручників для кожного учня, в залежності від його рівня знань. Гіперпосилання дозволяють звертатися до зовнішніх джерел інформації, робити курс частиною мережі Інтернет.

Мультимедіа - це комплекс апаратних і програмних засобів, що дозволяє людині спілкуватися з комп'ютером, використовуючи найрізноманітніші, природні для себе середовища: звук, відео, графіку, тексти, анімацію та ін..

Мультимедіа - багатющі можливості ілюстрації досліджуваного явища. Це підвищує якість освіти і дозволяє утримувати увагу навчається. Якщо раніше межею мрій був зношений чорно - білий фільм, то сучасні технічні засоби дозволяють створити набагато більш видовищний навчальний посібник у вигляді комп'ютерної анімації або навіть ігри. Використання засобів мультимедіа дозволяє активно використовувати графіку, колір, мультимедіа, анімацію, звук.

У роботі з гіпертекстом учень займає більш активну позицію в процесі навчання, тому він повинен робити висновки з приводу прочитаного матеріалу і сам вибирати послідовність переходів за гіперпосиланнями, на відміну від звичайної книги, де матеріал викладається послідовно сторінка за сторінкою. Навчання стає орієнтованим на учня.

Використання засобів мультимедіа і гіперпосилань на сторінках курсів дозволяє:

    поліпшити подання навчального матеріалу;

    організувати широкомасштабні дискусії;

    забезпечити зручний інтерфейс.

Для організації дискусій в дистанційному курсі використовується Web- конференція (телеконференція або форум ) і CHAT - система.

Третій варіант — участь учнів в інтелектуальних змаганнях. Останнім часом все більшої популярності серед учнів набувають Інтернет-змагання. Учень, що бажає взяти участь в такій олімпіаді, реєструється на сайті і виконує відповідні завдання. Традиційно такі WEB-олімпіади з різних шкільних дисциплінпроводить  портал он-лайн тестування «Знай українське».

Четвертий варіант — класична проектна робота: порівняльне вивчення, дослідження тих чи інших явищ, фактів, подій, статистики, окремих сайтів, навіть думок, висловлених на форумах для виявлення певної тенденції чи ухвалення рішення, розробки пропозицій. Метод проектів якнайкраще підходить для використання Інтернет-ресурсів, адже в його основі лежить розвиток не тільки пізнавальних навичок учнів, але й уміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі. Учитель може підказати джерело інформації або зорієнтувати думку учнів у необхідному напрямку для самостійного пошуку. Але в результаті учні повинні самостійно або ж спільними зусиллями розв'язати проблему, застосувати необхідні знання інколи з різних галузей, здобути реальний і конкретний результат. Проектна діяльність учнів дозволяє їм виступати в ролі авторів, творців, підвищує творчий потенціал, розширює загальний світогляд.

Наведені форми і варіанти роботи з Інтернет-ресурсами дозволяють побудувати загальну методичну схему організації навчальної діяльності з їх застосуванням:

1. На першому етапі педагог планує свої уроки з використаннямресурсів Інтернету. При цьому необхідно обрати курси, теми,де Інтернет-ресурси найбільш органічно увійдуть до процесу навчання, і відповідно буде досягнуто максимального освітнього ефекту.

2.        На другому — визначає форму навчального заняття і методи, які буде використовувати під час організації навчальної діяльності учнів з ресурсамиІнтернету.

3.        На третьому — знаходить і складає (або доручає найбільш підготовленим учням) список найкращих ресурсів, з якими необхідно ознайомитися школярам, виконуючи завдання.

4.        На четвертому — організовує роботу учнів з Інтернет-ресурсами. Із метою більш чіткої організації праці з учнями можна запропонувати завдання, які конкретизують проблему, над якою працюють школярі.

5.На останньому етапі відслідковує та оцінює результатиефективності навчання з використанням Інтернет-ресурсів.

Школа може успішно впроваджувати інформаційні технології тільки тоді, коли змінить погляд на навчання й викладання. Коли кожен учень не тільки матиме доступ до потрібної інформації, а й використовуватиме її в навчальних цілях, роль учителя, який виконував роль постачальника інформації, докорінно зміниться. Суттєвим обмеженням у використанні інформаційних Інтернет-ресурсів на сучасному етапі є не стільки технічні або технологічні чинники, а відсутність адекватної інформаційноїкультури учасників навчально-виховного процесу. Проте слід розуміти, що комп’ютер чи Інтернет — це лише один із численних інструментів, якими користується вчитель. У будь-яких технологіях закладені ті чи інші можливості, але виявитися вони можуть лише у поєднанні з педагогічними прийомами. Інтернет-ресурси не замінюють певні педагогічні прийоми, а роблять їх більш результативними. Використання ресурсів Інтернету повинно оптимізувати працю вчителя, зробити навчальний процес більш ефективним, стимулювати пізнавальний інтерес до української мови і літератури, надати навчальній роботі учнів проблемний, творчий, дослідницький характер, індивідуалізувати процес навчання і розвивати самостійність учнів. Комбінація інноваційних педагогічних підходів та інформаційно-комунікаційних технологій — це ключ, який отримує учитель, а вже як він ним скористається, залежить лише від нього.

Персональний веб-сайт як методичний інструмент в роботі вчителя

Незважаючи на досить велику кількість освітніх ресурсів у мережі найбільш ефективними саме для учнів є ресурси, максимально наближені до потреб учнів, тобто ті, що створюються і підтримуються на рівні навчального закладу, навчального предмета та органічно вписуються в навчальне середовище, утворюючи додатковий зв’язок між учнями і вчителем, учнем і учнями, учнями і суспільством. Розроблені ресурси необхідно згрупувати і розмістити в легкодоступному місці. Таким місцем може стати персональний сайт учителя або шкільний сайт.

У віртуальному просторі веб-сайт — це місце, яке має свою адресу та власника і сприймається як єдине ціле. Із цієї позиції персональний сайт вчителя — це сайт, призначений для супроводу навчального процесу та дистанційної комунікації між вчителем та учнями. Такий сайт може бути розміщеним у веб-просторі локальної чи глобальної мережі.

Сторінки сайту об’єднані не тільки адресою, але й темою, логічною структурою та оформленням. Це сукупність файлів не лише з текстом, зображенням, звукозаписом, але й з різноманітними функціональними елементами. За своїм характером сайт може бути статичним, цільова функція якого полягає в тому, що вчитель намагається показати себе Інтернет-спільноті, представити інформацію про свої особисті якості та професійні пріоритети.

Інший тип персонального сайту — це сайт з активними компонентами, що побудований за принципом динамічної системи, змістову частину якої наповнюють його користувачі. Саме сайт такого типу з елементами дистанційної освіти може допомогти вчителю в ефективній та раціональній організації навчального процесу та позаурочній комунікації з учнями.

Створити персональний сайт можна різними способами. Перший — найбільш дорогий й малоперспективний для практикуючого вчителя — це скористатися послугами веб-програміста. Інший, що вимагає багато часу й зусиль, — самостійно опанувати мову програмування або ж скористатися спеціальними професійними програмами.

Аналіз педагогічного досвіду та особистий досвід засвідчив, що персональний веб-сайт може виконувати наступні функції:

•  створення навчального міні-середовища;

•  поширення власного педагогічного досвіду;

•  підвищення власного фахового рівня;

•  підвищення рівня володіння засобами ІКТ;

•  можливість зробити навчально-виховний процес гнучкішим за рахунок більш мобільного управління;

•  розміщення навчальних матеріалів (програм, планів, контрольних запитань до заліку та тематичного оцінювання);

•  допомога учням у самостійній роботі та підготовці домашнього завдання;

•  можливість для учнів на відстані отримувати навчальний матеріал;

•  спілкування учнів з однокласниками та безпосередньо з учителем.

Особливо помітні переваги персонального сайту в процесі обміну педагогічним досвідом. Створення персонального сайту може стати формою взаємовигідної співпраці між досвідченими та молодими педагогами щодо використання комп’ютерної техніки, секретів педагогічної майстерності.

Можна виокремити наступні можливості персональних сайтів в процесі спілкування колег-педагогів між собою:

•  Публікація матеріалів у інформаційному просторі відбувається миттєво. Це дає змогу оперативно реагувати на ситуацію і надавати необхідну інформацію, оприлюднюючи актуальні матеріали.

•  Інформація доступна одразу широкому колу читачів, незалежно від їх географічного розташування. Вчитель не обмежується ознайомленням із матеріалами колег зі своєї школи чи міського методичного об’єднання педагогів, він може ознайомитися з досвідом свого колеги з іншого міста, країни, континенту.

•  Уже опублікований матеріал піддається редагуванню, що дає змогу авторові швидко доповнювати і доопрацьовувати його, виправляти помилки і недоліки.

•  Матеріали надаються відвідувачам сайту для вільного користування. Інформація може бути вилучена з сайту будь-яким користувачем, перероблена ним відповідно до обставин, адаптована до конкретних умов його праці чи особливостей навчальних програм або згідно з особистими потребами і використана у навчально-виховному процесі.

•  Інформація, розташована на персональному сайті вчителя, доступна користувачу у зручний для нього час. Це особливо доречно для вчителів, які працюють у напруженому режимі та з великим навантаженням.

•  Важливим моментом організації сайту є налагодження зворотного зв’язку. Автор має можливість досить швидко отримувати зауваження та відгуки на свій матеріал, може запропонувати свою методичну розробку для обговорення, звернутися за порадою до своїх колег.

•  Викладені на сайті матеріали не мають обмежень за видом (текстовий матеріал, аудіо-,  відеоматеріали) та обсягом (розгорнута стаття, фрагмент уроку, опис конкретного методичного прийому, коротке повідомлення, оголошення та ін.).

•  Подані на сайті матеріали безкоштовні для всіх користувачів інформаційного простору.

Варіантів використання вчителем персонального сайту в роботі з учнями безліч, але в цілому, персональний сайт вчителя в цьому плані можна розглядати з наступних ракурсів:

1) як інформаційний ресурс, де зберігається інформація, необхідна для організації навчального процесу;

2) як засіб встановлення зв’язку з учнями в позаурочний час;

3) як місце демонстрації результатів навчання, подання прикладів учнівських проектів, творів, пошукових робіт тощо;

4) як засіб моніторингу процесу навчання та його результатів.

Зауважимо, що навчальний потенціал персонального сайту як методичного інструменту вчителя залежить від його структурних складових або сторінок, які складають сайт. Тому, створюючи свій персональний сайт, вчитель повинен враховувати, які розділи будуть головними, а які — другорядними.